ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ КОНКУРС – ВИСТАВКА «КОСМІЧНІ ФАНТАЗІЇ»
Нарис: «Воїни Світла»
Номінація: «Література, журналістика»
Автор: Добров Віктор
13 років
Керівник: Джурляк Оксана Олегівна
керівник гуртка ЕМАН
Запорізька область
Нарис Воїни Світла
– Діду, діду, а розкажи про війну!
– Що, га? Дід Василь розплющив очі.
– Нам в школі задали завдання описати найкраще або найгірше, що може бути в житті.
Василь уважно подивився на онука. Сон як рукою зняло. Хаймарсик став зовсім дорослий. Вже 11 років. Майже, як дочці Зарі, коли почалась війна.
– Добре, онучку, слухай. Жили ми добре на своїй землі: ростили діток, раділи життю. Планета Земля завжди була родючою, люди працелюбними, і тому жили в достатку. А от сусіди, уранці, завжди нам заздрили. І одного дня напали на нашу планету.
– Дідусю, а чому починаються війни?
– Від злоби людської, ненависті та заздрощів.
– Але як таке могло статися? Чому Міжнародне космічне агентство не
втрутилось? Адже вся галактика підписала Меморандум про міжпланетний
мир…
– Агентство втрутилось, але було вже пізно. Всі перебували в шоковому стані, не вірили, що сусіди, які навіть називали себе нашими братами, на таке здатні. А тим часом уранці вже захопили нашу зоряну станцію.
-Дідусю, ти ж працював на зоряній станції, коли це сталось?
– Так, онучку. Я працював інженером на зоряній станції, слідкував, як працюють зорі. І таким чином наша станція дарувала світло всім планетам у галактиці. Вночі з 3 на 4 березня уранці захопили силою наш світловий об’єкт. Це було як страшний сон. Почала лунати сирена, полетіли ракети, поїхали танки. Скрізь вибухи, стрілянина, чужа військова техніка, військові зі зброєю. Багато наших робітників було поранено, деяких вбито. І почалась окупація Землі уранцями. Перестали працювати магазини, аптеки, лікарні, не можна було навіть хліба купити та викликати швидку допомогу. Та що там, навіть дихалось важко! Твоїй матусі Зарі було 10 років, а дядькові, Сиріусу, лише 3 рочки. Мені довелось відвезти бабусю Олену з дітками аж на Марс, на іншу планету. Дякувати Богові, ці сусіди прийняли наших діток і жінок, врятували їх від війни.
– То Марсіани стали нашими союзниками?
– Так, Хаймарсику, всі планети об’єдналися, щоб врятувати Землю і зупинити уранців.
– Дідусю, а чому ти не залишився на Марсі разом з родиною? Бабусі ж було і важко самій з дітками, і страшно на чужій планеті.
– Тому що чоловіки мають захищати свою Землю, виконувати роботу, боротися за свободу рідного краю і виборювати мир! Для вас, для діток, в першу чергу. Щоб жити зі своєю родиною на незалежній та мирній Землі, а не бути рабами.
– Як Воїни Світла?
– Так, онучку. Всі чоловіки планети Земля стали Воїнами Світла. Ми були в окупації, в холоді та темряві, але в наших душах і серцях горіло світло. Це була наша віра в перемогу Добра над Злом, любов до Батьківщини. Звичайні хлопці взяли до рук зброю і пішли на війну виборювати нашу свободу і незалежність. Це була страшна війна. Жорстока, кровопролитна. Багато людей загинуло, уранці не шкодували ні військових, ні жінок, ні дітей, ні літніх людей.
– Хіба на світі може бути таке Зло?
– Як бачиш, любий, може. Але Воїни Світла билися довгих 10 місяців. Планети Нептун, Плутон та Марс надіслали нам необхідну найновітнішу зброю. Це допомогло солдатам здобути Перемогу. Як всі раділи, обіймались та плакали! Зустрічали наших Воїнів з квітами, рушниками та піснями! Так, уранці полишили зоряну станцію і всі окуповані території, але залишили після себе страшні руйнування, заміновані території. І знову наші союзники прийшли нам на допомогу. Мешканці Сатурна допомагали звільнити Землю від мін, снарядів та уламків ракет. Жителі Венери прилетіли, щоб допомогти нам відбудувати зруйновані будинки, школи, садочки та лікарні.
– А уранці, дідусю Василю? Що з ними стало?
– Після Перемоги Землян Міжнародне космічне агентство змусило їх відшкодувати завдані збитки за всі руйнування. Але ж людські життя вже не повернеш. Уранці полетіли на свою планету, і до сьогодні ніхто не хоче з ними співпрацювати. Вони живуть у бідності та темряві, адже навіть зорі не хочуть їм світити.
– А Воїни Світла, що вони робили після війни?
– Воїни Світла створили потужну армію, щоб охороняти нашу Землю і надалі від будь-якого зла. Але ми з тобою зовсім заговорилися, онучку!
Зараз прийдуть мама з маленькою Джавелінкою та бабуся, будемо їх годувати. – Добре, дідусю. А потім я сяду виконувати домашнє завдання. Але я не буду писати про війну. Я напишу про мирне життя. Про сміх сестрички, усмішку мами, лагідні очі бабусі, натруджені татові руки, ніжні обійми дідуся. Адже кожний день в мирі та зі своєю родиною і є найщасливішим!
(Ідея написання історії про нашу перемогу виникла в розмовах з друзями. У ті хвилини, коли нам вдається зв’язатись за допомогою соцмережі, ми фантазуємо на цю тему, а також про щасливе майбутнє нашої розумної, миролюбивої, щедрої та доброї раси на інших планетах…Дякую, Оксані Олегівні, що підтримала мою літературну спробу та навіть запропонувала її до участі у цьому конкурсі. Сподіваюсь, все написане мною справдиться, але вже в реальності!)