Найрідніша зірка
Вдивляючись у темне нічне небо
І споглядаючи на зоряний той шлях
Мені так хочеться полинути до тебе,
Побачити знов сміх в твоїх очах
Чи правду кажуть, що зорі – то душі,
Померлих чи загиблих на землі.
Убитих на війні, на морі, суші.
Я б так багато ще сказать могла тобі.
Мій таточку, зоря моя космічна,
Чи бачиш, чуєш ти мене звідтіль?
Чи можеш розповісти, як загинув,
Коли ішов у той останній бій.
Як тяжко розуміти, що ніколи
Не зможу вже побачити тебе
А десь у небі тихо і самотньо
Маленька рідна зірочка пливе.
Татусю, таточку, ну хоч і ще хвилинку
Побудь отут зі мною, обійми,
А потім повертайся у небесні
Незвідані космічні ті світи.
Де твій притулок, спокій, мир і тиша
Де вже нічого в тебе не болить
Лиш місяць на руках зірки колише,
Яка прекрасна, фантастична мить.
18.01.2023 р. Учениця 5-А класу Затхей Софія
Улюблені предмети – література, мова, інформатика, музика. Захоплююся танцями, малюванням, музикою, складаю вірші. Є учасницею танцювального гуртка при Будинку культури.
Вірші написані для участі у конкурсі «Космічні фантазії». Досягнень поки не маю. У віршах я виклала своє бачення космічного світу. У вірші я звернулася до тата, який загинув на війні у жовтні місяці 2022 р під Миколаєвом.