КЗ «НВК «СОФІЇВСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТ.- ДНЗ» СОФІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
Оповідання
«Шлях до мрії»
Автор: Валерія Почионова
16 років
– І так, тема нашого уроку «Могутні Імперії космічного простору та їх походження» – сказав учитель. Вчитель почав свою розповідь про імперії, які беруть свій початок у колисці всіх людей, що нині живуть у космічному просторі. І ім’я цієї колиски – планета Земля, третя планета від Сонця. Коли людство почало у 2122 році підкорювати простори Всесвіту, то планета стала дуже перенаселеною, досягнувши 20 мільярдів жителів. Країни організували союзи та почали освоювати космос прискореними темпами. Першим до космосу вирушив союз країн Північної та Південної Америки, другим – союз країни Європи, третій був, наймасштабніший за населенням, союз – країн Азії, а четвертий, найслабший, союз Африки та Австралії. Кожен союз відкрив безліч планет, почав їх заселяти. Технології та медицина почали розвиватися дуже швидкими темпами. Тривалість життя почала досягати до 200 років. Кожен союз почав нарощувати свою міць, видобуваючи корисні копалини на інших планетах.
І так тривало до 2795 року, поки кожен не зрозумів, що ресурси не є нескінченними на планетах. І всі почали шукати нові планети, які придатні для розвитку, але всі їхні спроби були марними. І ось союзи прийшли до того, щоб відправляти невеликі ковчеги в інші галактики для розвідки. Для пілотування цих ковчегів обирали найкращих представників спілок. Кожен мав бути не лише розумним та сильним, а й відважним. Відвага піти у незвідане досі місце заради виживання людства. Набір проходив у кожній галактичній школі. Вибирали найкращих, які потім навчатимуться у галактичних університетах. Від кожної школи могли прийняти тільки 100 осіб, бо приміщення навчального закладу розраховане на 10 тисяч учнів. Адже за доби космічного прогресу людство найбільше поважає як силу, так і знання. Але для подорожі до космосу цього недостатньо, адже слабка духом людина почне панікувати та провалить операцію.
І ось наш головний герой, який хоче потрапити до списку обраних, але не дуже впевнений у собі, тому він, не маючи надії, просто слухає лекцію вчителя і запам’ятовує. Нашого героя звуть Олександр, батьки назвали його на честь стародавнього полководця, Олександра Македонського. Олександр був високим хлопцем 185 сантиметрів на зріст, важив 90 кілограмів, чорнявий хлопець, спортивної статури, зелені очі. Хоча він і навчався у школі, у нього не було багато друзів, бо всі уникали його, адже він був сиротою. Батьки загинули у космічній катастрофі. Його підтримували знайомі та добрі люди. Він був закоханий у дівчину зі свого класу, її звали Наталка. Висока, струнка, кругловидна блондинка, красиві брови, пишне волосся і вії, блакитні очі. Вона також допомагала йому, адже дівчина була дуже доброю та привітною до всіх. «Чому я ніяк не можу зізнатися їй, чому я такий слабовільний», – подумав Олександр.
– І так, клас, через три дні буде підсумкова контрольна робота. Після якої кожен буде оцінений. Ті, хто отримає вищий бал будуть відібрані до спеціального університету, де вас навчатимуть усьому. Туди можна потрапити тільки з вищим балом, тому постарайтеся. Потрапивши в університет і закінчивши його з найвищим балом вам можуть присудити військове звання і навіть взяти до підрозділу «Ассів». «Це мрія всього мого життя» – думав Олександр. «Але ж я не настільки освічений… Як мені здати тест на відмінно? Адже конкуренція велика і в багатьох були репетитори, які з ними займалися, а мені ніхто допомогти не зможе. У порівнянні зі мною вони ближче перебувають до старту, ніж я» – журився хлопець.
– Вчителю, а можете нам сказати який саме ранг ми можемо отримати в космічній армії, якщо на відмінно закінчимо університет? – запитав стильно одягнений хлопець, видно, що все його вбрання коштувало чимало, що можна припустити, що його батьки були дуже багаті і впливові. Хлопець був на зріст 184 сантиметри, блондин, з блакитними очима, його звуть Андрієм.
– Після закінчення університету на відмінно, ви можете отримати ранг
капітана, але це найвищий ранг.
Продзвенів дзвінок, і всі почали збиратися додому. Олександр зібрав
речі і підійшов до Наталки.
– Може тебе провести додому? – запитав хлопець.
– Дякую, але за мною приїдуть батьки. – відповіла дівчина.
– Може краще я проведу тебе? – запропонував Андрій.
– Ні, спасибі, мене проведе Олександр. – відповіла дівчина. Вийшовши зі школи, хлопці попрямували до дороги, де на Наталку вже чекали батьки. – До зустрічі, Олександре, успіхів у підсумковому тесті, сподіваюся ми зустрінемося в університеті. – сказала дівчинка та сіла в машину. Батько зачинив двері за донькою, підійшов до хлопця і сказав:
– Більше не наближайся до неї, ти їй не пара, моя донька гідна кращого, можливо такого як Андрій, адже у нього більше шансів закінчити університет, ніж у тебе навіть вступити до нього.
Сівши в машину, батько Наталки поїхав, залишивши стояти хлопця. Після цих слів у Олександра щось зламалося і думки почали заповнювати його голову. «Чому я недостатньо освічений? Тому що за додаткові знання нашому суспільству треба платити? А як же бути таким, як я, які не можуть собі дозволити цього?» – думав хлопець, йдучи до себе додому. І в цей момент йому щось упало на голову.
– Ой, як же боляче, що це? – сказав хлопець і глянув на землю. На ній лежав якийсь браслет, трохи схожий на зігнутий телефон. Взявши його до рук, хлопець почав оглядати його. Раптом із браслета почувся голос: «Сканування завершено. Вас вітає Альтер, який навчає штучний інтелект, створений передовою людською нацією Атлантів. Вони записали знання, здобуті ними протягом усього існування. Нажаль атланти зазнали краху, а утворений просторовий розлом названо «чорною діркою». Чи не бажаєте розпочати навчання?» – промовив голос у голові у хлопця.
– Чого ти можеш мене навчити?
– Всього, що знали Атланти, адже в моїх базах даних зберігається безліч знань. Починаючи з математики та фізики, закінчуючи давньою історією, яка починалася на планеті Земля. – промовив механічний голос.
– А що ти ще можеш?
– Я можу розповісти про походження людини.
– В якому сенсі?
– Я можу сказати, хто був предком, якої національності.
– Так? Тоді скажи, яка у мене національність?
– Ви походите з країни під назвою Україна, країна войовничих людей, які не падали духом. Вони всі боролися за свою незалежність за часів козацтва, за часів Другої світової війни, за часів війни проти могутньої та підлої держави, яка хотіла завоювати та знищити їхній дух. Але хоча їх було в рази менше кількістю, але вони були сильніші за будь-якого ворога і не здалися, перемігши у війні і довівши всім, що з ними жарти погані.
– Круто! – сказав Олександр, адже історію він погано знав, та й настільки стару історію в потоках часу всі й забули. Прийшовши додому, хлопець одразу ж зачинив двері і пішов до своєї кімнати.
– Слухай, а ти можеш навчити мене всьому, що знаєш, адже через тр дні у мене тести?
– Пробач, але ти не зможеш запам’ятати всі знання за три дні, але я можу допомогти у навчанні.
– Добре, я намагатимуся якнайбільше запам’ятати. Через три дні Олександр прийшов на тест.
– Привіт, Олександре! – сказав ніжний голос.
Обернувшись, хлопець побачив Наталку.
– Привіт, Наталко! Як справи, чи готова до тестів?
– Так готова. Слухай Олександре, батьки заборонили мені з тобою спілкуватися, адже вони думають, що ти мені не підходиш. – сумно сказала дівчина.
– Я знаю, твій батько мені це вже сказав. – відповів хлопець, згадуючи все, що сказав йому батько Наталки. – Але я таки здам тест і вступлю до університету Ассів, і стану гідний тебе.
– Знаєш, Олександре, ти мені теж подобаєшся, ти милий і добрий, але зрозумій, навіть якщо здаси, потрібно ще й закінчити університет, адже це в десятки разів складніше. Тим більше дівчатка та хлопчики будуть вчися окремо, щоб не відволікати один одного. Ми можемо опинитися у різних групах. – вже тихіше чи не пошепки казала Наталка.
– Я закінчу університет і ти станеш моєю дівчиною. – сказав хлопець.
– Закатай губу, вона не буде твоєю, ти її не гідний, тим більше ти навіть не здаси тести, куди там говорити про закінчення університету – сказав неприємним голосом Андрій. – А ось у мене більше шансів, щоб вона стала моєю.
Не звернувши уваги на його слова, Олександр і Наталя пройшли до класу і сіли писати тести. Максимальний бал, який можна було набрати за тест, становить 720 балів. Усі почали писати. У класі повисла мовчазна напруга. Всі активно думали.
Після дзвінка у всіх відібрали бланки та розпочалася перевірка. Усі дані висвічують на табло у коридорах.
– Як гадаєш, я отримаю прохідний бал? Чи все-таки не доля мені бути ближче до неї і космосу? – запитав Олександр у незвичайного браслета.
– За моїми даними у тебе є шанси на те, щоб здати, але ти все-таки за ці дні не вивчив багато, хоча кількість інформації в моїй базі даних для людини безмежно, накопичені за тисячу років існування Атлантів. Але з духом, у прагненні, який тобі дістався від предків, ти зможеш стерпіти і подолати всі ці труднощі, так що не вішай носа. – відповів браслет.
Дзинь. Пролунав сигнал і на табло висвітлили список тих, хто посів сто місць. Олександр почав перевіряти список, але так і не міг побачити свого імені у списку, але не втрачаючи надію, дійшовши до останнього місця, він знайшов себе.
– Як він міг скласти тест?
– Тут якась помилка. – говорили інші.
Почали кричати школярі, дивлячись на табло, а також дивлячись на Олександра, що привело його до замішання. Подивившись на табло, він здивувався…
Науменко Олександр -720 балів
Шаваз Андрій – 567 балів
Насімова Наталія – 565 балів
Побачивши інформацію про зарахування в Олександра, ніби тягар з душі впав. Він здав на максимальний бал тести. Довівши собі, що, покладаючись на себе і свої старання, можна досягти чого завгодно.
– Вітаю! – сказала Наталка більш радісно, ніж до початку тестів.
– Дякую. – відповів Олександр.
Після закінчення результатів усіх зібрали і відправили до Академії Ассів, яка займала не велику планету, адже там навчаються десяток тисяч людей з усього Європейського Альянсу. Велика кількість геніїв, які є елітою суспільства. Відділення були різні для дівчаток та хлопчиків. В університеті доведеться кожному вчитися протягом 10 років, адже готують до самостійного виходу в незвідані простори. У яких може бути небезпека. Так почалися, наповнені труднощами, студентські роки для Олександра, він навчався, не покладаючи рук. Вдень відвідуючи лекції та тренування, а ввечері вивчаючи базу даних Атлантів і порівнюючи те, що знання, які йому надавав університет не так просунуті, як інформація Атлантів. Повільно дні перетікали на тижні, тижні на місяці, а місяці на роки.
Минуло десять років. Олександр щороку складав тести доводячи свою цілеспрямованість і потяг до знань. Адже він не покладаючи рук вивчав все до чого міг дістати погляд. І щороку отримував вищий бал, зарекомендувавши себе, як розумного та наполегливого студента. Побивши всі рекорди академії Ассів за останні кілька століть, на всіх тестах набираючи по 1000 балів із 1000.
2805 рік. Ось і прийшов довгоочікуваний випускний. Усіх почали нагороджувати званнями. Багато хто не дійшли до цього моменту. Навіть однокласник Олександра, грубий хлопець Андрій не зміг закінчити, адже конкуренція була дуже високою, хоч і батьки Андрія намагалися допомогти своєму синові за допомогою корупції закінчити університет, але в них нічого не вийшло, адже рада директорів була дуже сувора. Олександр чув чутки, що Наталка змогла все-таки закінчити університет, і він був радий, але й сумний, їх могли розподілити в різні підрозділи. І на розвідку космосу пішли б десятиліття, вони б ніколи не побачилися, забувши один про одного назавжди.
– Сьогодні я вітаю вас усіх на 30-му випуску академії Ассів, наш Альянс пишається такими талановитими, як ви, людьми. Ви довели, що міцні не лише духом і фізично, сильні, протримавшись до кінця, але й завзяті у своєму прагненні до знань. Я хотів би окремо відзначити найталановитішого студента, а відтепер Асса космічних військ Науменка Олександра, він здав усі тести на вищий бал, що дуже неймовірно, тим самим вразивши весь колектив викладачів академії. І цим заслужив велику нагороду, як звання «Генерал галактичних військ». Я знаю, що для вас усіх це шок, але це в перше, коли після випуску хтось отримує звання вище за капітана. Але він його заслужив. Також Рада надала привілей у виборі собі помічника, якому буде одразу дано ранг капітана. – сказав директор.
Почувши все це в Олександра мало не зупинилося серце від щастя, адже він знав, кого він вибере. З ким він завжди хотів бути поряд.
– Я обираю Насімову Наталію – сказав Олександр. Його слова викликали багато розчарованих зітхань, адже кожен хотів виявитися помічником у ранзі капітана. Так легко ще не було, щоб випускник отримав ранг капітана, а разом з ним шану та повагу.
Наталка зазнала дуже великого щастя, отримавши ранг капітана. А ще більше вона була задоволена, що буде поряд з хлопцем, який їй подобався протягом десяти років, і те, що він досяг такої високого звання. Батьки тепер не будуть проти того, що вони разом.
Через тиждень їм видали космічний човник та разом із командою відправили на розвідку до космосу для пошуку нових планет. Адже тягнути час не варто, бо було ще три альянси, які досліджують космос, це була гонка на виживання націй та ідей. За кожну знайдену, придатну для життя або видобутку ресурсів планету, ти міг отримувати заслуги, тим самим підвищуючи свій ранг. Але в Олександра була допомога у вигляді браслета з усією інформацією Атлантів, а також підтримка кохання всього його життя. І часом він став героєм своєї країни, рятуючи мільярди життів від неминучої кризи. Це ще раз доводить, що треба вірити у свої сили і незважаючи на перешкоди, які трапляються на життєвому шляху цілеспрямовано йти до своєї мрії.
(Інтереси, мрії, прагнення, досягнення або інша інформація про себе: Полюбляю імпровізувати з продуктами і тістом. Мрію, щоб закінчилась ця війна і щоб Україна перемогла. Мрію відкрити свою кондитерську фабрику. Прагну стати відомим кондитером. Стислий виклад суті і змісту представленої роботи: Ідея виникла в той момент, коли була озвучена тематика оповідання. Творчий процес проходив із натхнення наших захисників. Інформація для створення твору надходила із бачення майбутнього світу. Те як люди почнуть відноситися до навчання, знання історії та до великого простору інформації, що буде рухати людством у майбутніх перспективах. Те що сумлінна праця та незламній дух допоможуть в досягненні поставленої мети. Учень, який був нескорений своїм становищем, отримує підтримку від навколишніх. Він досягає великої цілі, дізнається минуле, навчається новому, а також знаходить велике кохання.
Лише поставлена ціль і воля до неї йти, не скорила його)