Одного теплого літнього вечора я сиділа на ганку і роздивлялася нічне небо: як світять і падають зорі, розміщення сузір’їв, як місяць повільно пливе у темному небі і ховається за хмаринками, куди він повернувся і дивиться, повний він чи тоненький, як ріжок. Милувалася, спостерігала і розмірковувала, потім свої думки виклала на папері, пізніше – щось підредагувала, додала. Так з’явився вірш «Чому місяць повернутий… (Пихата красуня)». Готуючись до декламування вірша перед рідними, мені захотілося створити до нього малюнок. Згодом свій вірш я продекламувала на уроці … Узимку я закутуюсь у теплу ковдру і через вікно милуюся сільськими краєвидами та зоряним небом. І так знову народжуються мої маленькі та великі поезії. Складаючи вірші, я вчуся аналізувати, порівнювати, робити висновки і творчо мислити. Часто фантазую, адже тема Космосу для мене загадкова і не повністю розкрита. Мене надихають нові дослідження, спостереження, уявлення і передбачення. Нещодавно у мене з’явилося нове захоплення – моделювання космічних об’єктів, тіл. Із задоволенням читаю літературу про Всесвіт, зокрема дитячі енциклопедії, ділюся прочитаним з друзями, шукаю відповіді на запитання у вчителів. Часто свої вірші декламую на шкільних святах, конкурсах. Переможець гуманітарного конкурсу «Космічні фантазії» у 2021 році. Мрію у майбутньому стати дитячою письменницею і видати свою збірку творів про таємниці Всесвіту.
