До 70 річчя від дня народження Леоніда Каденюка

Серце, віддане космосу  (1951-2018) до 70-річчя від дня народження Біобібліографічний покажчик. Автори-укладачі: Тамара Сендульська, Лідія Гакмак, Чернівці «Букрек», 2021

Адресовано науковцям, астронавтам, краєзнавцям, музейним працівникам, бібліотекарям, студентам та всім, хто цікавиться питаннями авіації та космонавтики України.

За сприянням Управління культури Чернівецької облдержадміністрації та Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка та фінансової підтримки ПП «Артон» (засновник Мисевич І.З.) та ТДВ «Трембіта» (генеральний директор Станкевич С.О.)

Від укладачів

Біобібліографічний покажчик «Леонід Каденюк. Серце, віддане космосу» підготовлений до 70-річчя від дня народження Людини-легенди, льотчика-випробувача, першого астронавта незалежної України, Великого Сина Буковини, кандидата технічних наук.

Бібліографічні матеріали посібника відображають інформацію про життя і діяльність Леоніда Каденюка. Хронологічні рамки – 1996-2021 рр. Видання містить понад 650 бібліографічних описів книг, періодичних видань, фотодокументів, згрупованих за відповідними розділами, однак не претендує на вичерпність. Друкований документальний масив доповнено інтернет-ресурсами. Відбір літератури завершено в липні 2021 року.

Перший розділ «Науково-популярні праці Леоніда Каденюка» включає два підрозділи: 1.1 Основні видання; 1.2. Публікації у книгах та періодичних виданнях. Бібліографічні описи подаються в хронологічному порядку.

Другий розділ «Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України» містить такі розділи: 2.1. Окремі видання; 2.2. Хронологія публікацій в довідкових виданнях; 2.3.Хронологія публікацій у книгах; 2.4. Хронологія публікацій у періодичних виданнях; 2.5. Інтерв’ю з космонавтом; 2.6. Почесні звання Леоніда Каденюка; 2.7. Громадська та політична діяльність Леоніда Каденюка; 2.8. Родина Леоніда Каденюка; 2.9. Світлини, фотодокументи; 2.10. Вшанування пам’яті Леоніда Каденюка (підпункти: 2.10.1. Відзначення ювілейних дат; 2.10. Увічнення пам’яті першого космонавта України; 2.10.3. Музеї; 2.10.4. Поетичні та пісенні присвяти Леонідові Каденюку; 2.10.5. Пам’ятники. Меморіальні дошки). Матеріали упорядковані в прямій хронології, а в межах підрозділів – за алфавітом. Третій розділ «Бібліографія» містить підрозділ «Метабібліографія» і систематизований за хронологією.

Четвертий розділ «Вебліографія» включає такі підрозділи: 4.1. Життєвий  шлях Леоніда Каденюка; 4.2. Інтерв’ю. Відеозаписи; 4.3. Некролог; 4.4. Надмогильний пам’ятник; 4.5. Вшанування пам’яті. Бібліографічні описи електронних ресурсів в межах підрозділів розміщені за алфавітом.

Окремо подаються «Основні віхи життя та діяльності Леоніда Каденюка», спогади брата Сергія за назвою «Непереборна спокуса НЕБА…», «Цитати Леоніда Каденюка» та «Світлини».

Допоміжний апарат включає іменний покажчик та список використаних періодичних видань.

При підготовці було використано довідкову, науково-популярну, художню літературу, бібліографічні покажчики та періодичні видання з фондів Чернівецької обласної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка, наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Клішковецької публічної бібліотеки, а також фотодокументи з приватних архівів Галини Руденко, Едуарда Кузнєцова, Івана Каденюка, Наталії Мельничук та матеріали мережі Інтернет.

Щиро вдячні всім, хто долучився до виходу видання.

Цитати Леоніда Каденюка

«Коли я дивився на Землю з космосу, у мене було також і негативне враження. Воно прийшло відразу ж, коли я побачив цей найтонший шар атмосфери. Його особливо чітко було видно на тлі чорного космосу. Це мене дуже вразило. Пам’ятаю, у мене навіть настрій тоді зовсім пропав».

«Космічна галузь є локомотивом цивілізаційного поступу будь-якої країни. Адже це високі технології. І якщо не мати цієї сфери, то країна на світовій арені і не вважається такою сучасною».

«Мрія народилася 12 квітня 1961, а полетів я у 1997, тобто через 36 років. (…) Мушу сказати, що вона мені дуже допомогла. Коли зустрічаюся зі школярами, студентами, я завжди наголошую на тому, що життя людини повинно починатися з мрії. Не обов’язково мріяти стати космонавтом, можна мріяти стати вчителем, лікарем, бізнесменом, будь-ким. Але мрія має бути, бо вона дисциплінує людину».

Мене часто запитують, чи було страшно перед польотом у космос, коли я сидів у космічному кораблі і чекав старту. Я кажу так – мені було страшно цікаво, а не страшно від того, що може щось трапитись. Бо я тривалі роки готувався літати. Звичайно, була величезна напруга, але вона не мала нічого спільного з тим страхом, про який запитують».

«Мені часто задають таке питання:»У чому секрет вашого успіху?» Я відповідаю, що ніякого секрету немає. Все абсолютно просто: треба мати мету і багато працювати. Ось весь секрет».

«Нам однозначно потрібно переглянути своє ставлення до екології та до того унікального природного світу, в якому ми живемо. Зараз нам говорять, що в недалекому майбутньому можна буде переселятися на інші планети. А от я думаю, що спочатку потрібно привести в порядок нашу рідну планету. Потрібно направляти інтелект людства на те, щоб берегти, а не руйнувати екологію. Адже саме в космосі розумієш, наскільки неідеальне наше суспільство, наскільки неправильно воно живе».

«Те, на чому ми літаємо в космос, в першу чергу двигуни, на даний момент вичерпали свої можливості. Принцип роботи сучасних двигунів побудований на використанні реактивної сили. Тобто те, на чому зараз літають в космос, потроху вичерпує свій ресурс. А для того, щоб літати, скажімо, на Марс, треба зовсім інші рухові системи. Це ставить світову космонавтику на поріг глобальних змін, які повинні відбутися».

«Тож тепер людина в космос літатиме вічно. Ще одна з причин, чому вона має туди літати, — про неї, до речі, чомусь мало хто веде мову, — щоб вивчати там себе».

«У космосі найбільше вражає невагомість. Вражає сам космос і весь Всесвіт. Я був вражений тим, як виглядає Земля з космосу. Це було просто неймовірно (…) Жодна фотографія космосу не здатна передати тієї краси Всесвіту, яку людина може побачити своїми очима».

Присвята Леонідові Каденюку – першому космонавту України з нагоди 70-річчя з дня народження

Із яких магістралей, швидких орбітальних трас,

Чи космічних проспектів, незнаних іще нікому,

Із яких галактичних широт виглядати Вас? –

Зажурилась Земля, що, як мати, чека додому.

Вже ні сліду «Колумбії», тихо дрімає «Буран»,

А душа подолала тяжіння, немов пір’їна,

І вдивляється пильно в неораний зоряний лан,

Виглядаючи Вас, Ваша ненька земна – Україна…

Таємниці буття час ховає в густій імлі,

Але в космосі теж не згубилась людська звитяга:

Ще відлунює Гімн України з орбіти Землі,

І космічні вітри виграють українським стягом!

Може пафосно трохи, похмурі пливуть часи,

І в історії нашій – уроки й гірки оцінки,

Але хай буде місце для радості і краси –

Хай відтане душа біля зоряної сторінки.

Олена Рєпіна, поетеса, завідувачка відділу зберігання та реставрації бібліотечних фондів ЧОУНБ ім.. М. Івасюка

Каденюк Л.К. у космосі
Леонід Каденюк проводить біологічні експерименти в космосі під час місії 19 листопада – 5грудня 1997 року

Символ-знак екіпажу космічного корабля «Колумбія» місії STS-87 в формі герметичного шолома в розрізі в профілю Поруч з прізвищем Каденюк – прапор України

Презентація книги Місія космос
Презентація книги «Місія – космос» у фонді Леоніда Кучми «Україна», 2017 р.

Як це було: сторінки космічної біографії Леоніда Костянтиновича Каденюка

У січні 1976 року Леонід Каденюк був зарахований до загону космонавтів Центру підготовки Зоряного містечка. Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях «Союз», орбітальній станції «Мир» та за програмою «Буран». У 1989 році закінчив Московський авіаційний інститут.

Після розпаду СРСР з’явилося 15 країн, які проголосили про свою незалежність і почали самостійно будувати своє життя. В Україну стали повертатися тисячі українців, серед них було чимало військовослужбовців, котрі служили в збройних силах, на космодромах Байконур, Плісецьк, Капустін Яр.

У 1992 році в Україні створюють Національне космічне агентство, формується перша космічна програма, в якій передбачалося перший штучний супутник Землі «Січ», створити вітчизняний телекомунікаційний супутник «Либідь», а також підготувати українського космонавта для здійснення наукових експериментів на орбіті. В цей час Президент України Л. Кучма домовляється з Президентом США Б. Клінтоном про політ українського космонавта під час однієї з Місій на американському космічному кораблі типу шаттл. Національному космічному агентству України та НАСА доручено підготувати такий проект. Учені Національної академії наук України та фахівці наукових центрів НАСА визначають напрямки космічних експериментів, яке має здійснювати наш космонавт. Розглядаються наступні пропозиції: зварювання в космосі або космічна ботаніка. Виходячи з перспектив розвитку далеких пілотованих місій та забезпечення харчування космонавтів під час тривалих космічних польотів, прийшли до спільної думки про потрібність проведення експериментів з космічної ботаніки, вивчення розвитку рослин в умовах мікрогравітації.

Звісно, у нас не було досвіду добору та підготовки космонавтів. Мене, як заступника Генерального директора НКАУ, призначили керівником цього проекту. В агентстві була створена спеціальна комісія для розгляду та вирішення всіх питань, пов’язаних з підготовкою цього проекту, до якої увійшла низка фахівців галузі, представники Національної Академії Наук, медичних установ. За підготовку та проведення наукових експериментів відповідали директор інституту ботаніки НАН України академік К,М, Ситник та завідувачка відділу, доктор біологічних наук Є.Л. Курдюм. Були розроблені заходи щодо підготовки до польоту українського космонавта. Визначені відповідальні за медичну та фізичну підготовку, освітню програму. Для інформаційного супроводу підготовки та польоту космонавта утворюється телерадіокомпанія «Либідь» Національного космічного агентства. Через оголошений конкурс пошук кандидата на виконання космічної місії тривав до середини 1996 року. На політ зголосилося понад 30 кандидатів.

Всі розуміли, що цей політ буде історичною подією для нашої країни. На одному х перших засідань я звернувся до членів комісії:» Головна підготовка космонавта буде проходити в космічних центрах США. Тому це повинна бути людина високопрофесійна, з високими моральними якостями й активною життєвою позицією. Ми повинні виходити також із того, що перший космонавт незалежної України на довгі роки буде прикладом і взірцем для багатьох людей, особливо молоді та дітей». Комісія агентства відібрала 28 претендентів серед яких був і Леонід Каденюк.

Коли Леонід зайшов до приміщення, в якому засідала комісія, він відразу викликав симпатію своєю посмішкою, ввічливістю та ледь помітним хвилюванням, яке відчувалося в його голосі. Після тривалого обговорення комісія дійшла одностайного висновку: визнати переможцем конкурсу Леоніда Каденюка.

Американський період підготовки до космічного польоту

За домовленостями кандидат на політ повинен пройти первинне  стажування в одному з космічних центрів Сполучених Штатів Америки. Кандидатів на космічний політ я повіз до США з метою пройти медичну комісію в космічному центрі ім.. Л. Джонсона на первинну підготовку до космічного експерименту в космічному Центрі ім.. Дж. Кеннеді. Наша невелика делегація була присутньою під час чергового запуску шат тлу «Колумбія» з космодрому на мисі Канаверал, зустрічалися з керівником НАСА Даніелом Голдіним та іншими провідними фахівцями НАСА та космодрому, проведені перемовини стосовно включення до складу екіпажу, який готується до польоту, космонавта дублера (чого в практиці підготовки американських астронавтів не було), а також про розгляд та стажування ще однієї пари кандидатів на політ. За підсумками стажування двох пар були відібрані з першої пари Леонід Каденюк, а з другої – Ярослав Пустовий. Підготовка відібраних кандидатів продовжувалася в українських наукових установах, зокрема, в інституті ботаніки НАНУ. В Національному космічному агентстві у цей час вирішувалися численні організаційні заходи. Зокрема, готувався набір символів, які космонавт мав узяти з собою в політ і які б були для нашої держави символічними: Державний прапор, Герб, Конституція України, Герб м. Києва, портрет відомого конструктора ракетно-космічної техніки М.К. Янгеля. Відомий український співак Анатолій Солов’яненко передав унікальне видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, група «ВВ» передали свій перший диск, а київський годинко вий завод для космонавтів розробив унікальний хронометр із символікою «STS-87» тощо. Український комерційний банк «ВА-банк» на період підготовки і відрядження до США призначив космонавту та його дублеру спеціальні стипендії.

Для створення атмосфери довіри та взаємодопомоги на час підготовки до польоту весь екіпаж разом із сім’ями прожив в окремому котеджному містечку. Леонід швидко встановив дружні стосунки. Вони не тільки разом працювали, але й відпочивали та проводили дозвілля.

Настав листопад 1997 року. Старт космічного корабля «Колумбія» призначено на 19 листопада. З України прилетіла чисельна делегація. В її складі – Президенти України Л. Кучма, Л. Кравчук, Президент НАНУ Б. Патон, керівники НКАУ, земляки з Буковини, журналісти та учасники освітньої програми, яка буде проводитися під час польоту.

За два дні до старту я зустрічався з Леонідом Каденюком у блоці, де готувалися до польоту. У нього був піднесений настрій. Спокійний і зосереджений зовні, але по очах було видно, що він щасливий з того, що його мрія про космічний політ ось-ось буде здійснена. Ми проговорили питання його зустрічі з Президентом України Л. Кучмою. Наступного дня його відвідав Президент. До старту залишалося 24 години. Екіпаж цей час провів у повній ізоляції від сторонніх, зосередившись на останніх приготуваннях до старту.

Й ось настав цей день – 19 листопада. На оглядовому майданчику присутні тисячі глядачів, відбулася прес-конференція представників НАСА, НКАУ, японського космічного агентства, всіх служб космодрому про готовність до старту. О 14-й годині 46 хвилин «Колумбія» стартувала з майданчика 39 у космічний простір, і вже через десяток хвилин вона була на орбіті.

З перших хвилин польоту для космонавтів почалася трудова вахта, насичена десятками наукових експериментів, які проводили члени екіпажу за своїми програмами.

Ми уважно спостерігали за тим, як працював Леонід Каденюк на орбіті, як проводив наукові експерименти, освітню програму – «Космічні уроки» для 20 тисяч школярів з України та 20 тисяч американських учнів. Був організований дзвінок Президента України Л. Кучми на космічний шаттл «Колумбія», під час якого він спілкувався з нашим космонавтом уже на орбіті.

Швидко промайнули 16 діб польоту, настав ранок 5-го грудня. Біля посадкової смуги зібралася велика група вчених, фахівців космодрому, журналістів. На горизонті з’явилася чорна крапка, яка швидко наближалася до землі. Лічені секунди і «Колумбія» торкається посадкової смуги. Спрацювали гальмівні парашути – «Колумбія» зупиняється. Ще через 30-40 хвилин ми вже вітаємо щасливих, втомлених виснажливим польотом членів екіпажу. Першим вітає з приземленням голова НАСА Л. Голдін. Звичайно мене цікавить самопочуття Леоніда. Радісно посміхаючись, він говорить «Усе гаразд, я – щасливий, але земля під ногами чомусь хитається». Командир екіпажу Келвін Крегель, вітаючись зі мною, повідомляє: «Леонід молодець! З ним можна летіти на Місяць!»

Тим часом в Україні розпочалася підготовка до зустрічі космонавта та його дублера.

Повернення на Батьківщину

12 січня 1998 року в аеропорту Бориспіль зібралися численні журналісти, представники влади, космічного агентства, земляки з Буковини, родичі, а основне – мати Леоніда – Ніна Андріївна. Із рейсового літака ІЛ-62 на червону доріжку трапом сходить наш космонавт. Пройшовши кілька десятків метрів потрапляє до обіймів тих, хто його зустрічає. Тут – і квіти, і хліб-сіль, і сльози радості, слова рапорту і вітань. Через кілька днів було вітання космонавта на урочистому вечорі в палаці Україна. У заповненому вщент залі були присутні космонавти Павло Попович та Віталій Жолобов. Президент України Л. Кучма присвоїв йому звання Героя України та звання генерал-майор.

За традицією, після польоту члени екіпажу по черзі відвідують країни своїх колег. У вересні 1998 року екіпаж «Колумбії» відвідав Україну, був на Буковині – батьківщині Леоніда Каденюка. Командир екіпажу Келвін Крегель мені розповів:»Я з Леонідом познайомився, коли він приїхав готуватися до польоту. Я його вивчав, з ним тісно співпрацював, літав з ним у парі на літаку, побував у космосі. Це дивовижна людина: працелюбний, високоорганізований, цілеспрямований, грамотний фахівець високої кваліфікації, відданий космосу. Як людина – дружня, чесна, любить свою Батьківщину. Я вважаю, Україні пощастило, що в ній такий перший космонавт».

Едуард Кузнєцов, заступник генерального директора НКАУ (1995-2010рр.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

На спомин про Великого Буковинця, першого космонавта Незалежної України Леоніда Каденюка

Середина листопада 1997 року 20 числа в Чернівецькому клубі юних техніків «Кварц» проходив відкритий міський конкурс стендового моделювання «Модель – 1997». В розпал конкурсу керівник ракето модельного гуртка Михайло Воротник, який прийшов на заняття гуртка з основної роботи на заводі «Кварц» (переважна більшість керівників гуртків клубу працювала на заводі «Кварц»), приголомшив нас несподіваної новиною – в космос полетів космонавт незалежної України. На жаль, ім’я космонавта автор новини не розчув. Тільки наступного дня ми, співробітники клубу юних техніків «Кварц» дізналися імя першого космонавта нашої держави – Леонід Костянтинович Каденюк. А ось біографічні дані космонавта, в черговий раз, нас приголомшили. Такого ми не очікували. Космонавтом був наш земляк, який народився в с. Клішківці, Хотинського району нашої області. Так я «віртуально» познайомився з космонавтом (про моє існування він навіть не здогадувався).

Справжнє знайомство з Леонідом Костянтиновичем відбулося через рік. На святкування Буковинського Віча прибула делегація Національного космічного агентства України (НКАУ – тоді ще Національне космічне агентство) у складі Героя України, льотчика-космонавта Леоніда Костянтиновича Каденюка та заступника голови НКАУ Едуарда Івановича Кузнєцова. Програма перебування делегацій НКАУ в Чернівцях була дуже насиченою (враховуюче те, що не було закладу в місті, колектив якого не бажав познайомитися з космонавтом). Але, Чернівці, є Чернівці. Використовуючи особисте знайомство та колишню співпрацю з Едуардом Івановичем, посадовими особами у владі міста та області, вдалося включити до програми перебування космонавта в місті – візит до клубу юних техніків «Кварц» (КЮТ «Кварц»). Сам Леонід Костянтинович виявив неабиякий інтерес до здобутків юних авіамоделістів та ракето моделістів КЮТ.

30 жовтня 1998 року, льотчик-космонавт Леонід Каденюк, Едуард Кузнєцов, голова Чернівецької облдержадміністрації Теофіл Бауер, заступник Чернівецького міського голови Василь Каденюк (Василь Галактіонович Каденюк – двоюрідний брат космонавта), голова управління освіти міста Роман Чортик, інші супроводжуючи особи, приїхали до КЮТ «Кварц». Запланована тривалість візиту – одна година. Однак, під час зустрічі із юними моделістами, захопленість космонавта роботами дітей була такою, що візит тривав дві з половиною години. Діти були захоплені бесідами з Леонідом Каденюком, вони були приємно вражені спілкуванням з ним, тим, що він спілкувався з ними (моделістами) як з рівними, як з «братами по захопленню» авіацією та ракетами. Під час цієї зустрічі виникла ідея створення в Чернівцях при клубі юних техніків «Кварц» музею авіації та космонавтики (як символ того, що перший космонавт держави Україна народився в Чернівецької області). Ідею було підтримано колективом закладу. На пам’ять про знайомство з колективом Леонід Костянтинович подарував фото про підготовку до польоту в космос та фото, що було зроблено під час польоту.

Завдяки цій зустрічі колективу клубу юних техніків «Кварц» з льотчиком – космонавтом Леонідом Каденюком 2 жовтня 1999 року при клубі було відкрито музей авіації та космонавтики, який згодом отримав звання «Зразковий музей».

Урочистості з нагоди відкриття музею зібрали величезну аудиторію гостей і мешканців міста. Серед почесних гостей – перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк, заступник Генерального директора Національного космічного агентства України (НКАУ) Едуард Кузнєцов, делегації з Польщі, м. Києва. Це була моя друга зустріч з Леонідом Костянтиновичем.

Потім були зустрічі під час проведення у музеї виставки «Україна – космічна держава» (2000р.), під час візиту до музею Людмили Миколаївни Кучми (2000 рік).

Ці перші мої контакти з льотчиком-космонавтом Леонідом Костянтиновичем Каденюком. В подальшому було ще багато зустрічей, на конференціях і форумах з різних напрямків космічної діяльності, на конкурсах в Києві, Дніпропетровську (Дніпрі), Житомирі, Чернігівської області, Чернівцях, на батьківщині космонавта – Клішківцях, але ці, перші, найбільш яскраво «відбилися» в моїй пам’яті.

Леонід Костянтинович завжди брав активну участь у конкурсах учнівської молоді «Мирний космос» та «Космічні фантазії», які організує та проводить Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я», студентській конференції «Людина і Космос» (м. Дніпро), тощо. Під час проведення цих заходів Леонід Каденюк завжди знаходив час для спілкування з молоддю, залюбки відповідав на запитання, вступав у дискусії з різноманітних питань космічної тематики. Він завжди намагався взяти участь у космічних форумах, на які його запрошували. Так він неодноразово брав участь у конференціях,, зустрічах та конкурсах, які проводилися в нашому місті. Він кожного року приїздив до Чернівців на проведення змагань з художньої гімнастики, які назвали на його честь.

Незважаючи на те, що Леонід Костянтинович був першим, і єдиним, космонавтом Незалежної України, він завжди залишався скромною людиною, жодного разу не виставляв себе як «перша» особа. Я часто спостерігав, як після проведення чергового заходу, він скромно стояв в стороні від основної маси учасників. І жодна «поважна особа», яка теж брала участь у цьому заході не пропонувала йому підвести додому, адже ніхто не міг збагнути, що космонавт приїхав не на своїй машині.

Мені згадується, з яким інтересом і ентузіазмом Леонід Костянтинович спілкувався з дітьми. Він вважав, що ті, хто захоплюється Космосом – створюють «особливе братство» однодумців, де всі однакові і рівні. Цьому і відповідала його поведінка. З усіма він розмовляв як з рівними.

Під час наших зустрічей одними з перших були питання про інтерес дітей до розвитку космонавтики, їх успіхи та проблеми, готовий був прийти на допомогу при їх вирішенні. Він завжди пишався перемогами та досягненнями чернівецької молоді, був гордий з приводу того, що чернівецькі школярі та їх досягнення «відповідають» тому, що вони є земляками першого космонавта України. Про це він часто говорив.

Запам’ятався один факт. Леонід Костянтинович пишався званням «льотчик-космонавт» і іноді виправляв своїх співрозмовників, які називали його «космонавтом». Останнє моє «наочне» спілкування з Леонідом Костянтиновичем відбулося в Дніпрі під час конференції «Дніпровська орбіта» в кінці жовтня 2017 року. Льотчики та космонавти уникають слова «останній» — вони використовують слово «крайній», але це було таке моє «останнє» спілкування з цією видатною людиною. Захід було присвячено двадцятій річниці польоту в космос першого космонавта України, Героя України Леоніда Каденюка. Під час свого виступу Леонід Костянтинович, в черговий раз, згадав про мізерне фінансування космічної галузі нашої  держави, порівняв із фінансуванням інших космічних держав світу.

28 січня 2018 року я телефоном привітав Леоніда Костянтиновича з Днем народження, пару хвилин – про справи, і все… Голос був бадьорий. Нічого незвичайного.

31 січня 2018 року в Чернівецькому обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді проходив обласний конкурс «Мирний космос», я головував у секції «Історія розвитку авіації та космонавтики». Під час однієї із доповідей до аудиторії зайшов директор центру Петро Денисович Плешко та пошепки повідомив мені жахливу звістку про несподівану смерть Леоніда Костянтиновича. Новина була настільки шокуючою, що ні я, ні сам Петро Денисович не вірили в неї. Певна річ, засідання секції ми призупинили (наголосили перерву). Я одразу зателефонував в Державне космічне агентство Едуарду Івановичу Кузнєцову. Новину вони чули, але самі не вірили і чекали підтвердження. На жаль – це було правдою, жахливою правдою.

Досі не віриться, що «пішов за обрій» Леонід Костянтинович, що його немає з нами.

Приємно, що на батьківщині космонавта, в с. Клішківцях мешканці увіковічили пам’ять свого земляка меморіальними дошками на гімназії і старенькій будівлі школи (де навчався космонавт), владою встановлено пам’ятник Леоніду Каденюку, поруч розташовано школу, яка носить його ім’я, активізувалася робота космічного музею при цій школі, учні активніше стали брати участь у всеукраїнських заходах з космічної тематики.

Але основним є те, що Леонід Костянтинович назавжди залишиться ПЕРШИМ льотчиком-космонавтом України, який своїм польотом підтвердив, що наша держава є КОСМІЧНОЮ ДЕРЖАВОЮ!

Віталій Яценко, директор Чернівецького центру юних техніків ім.. Л.К. Каденюка, завідувач Чернівецького музею авіації та космонавтики (2000-2018 рр.)

Наш космічний птах – замріяний, заглиблений, залюблений у космос

(спогади про першого космонавта незалежної України, Героя України Леоніда Каденюка)

Є люди, знайомство і спілкування з якими надихають, стимулюють окрилюють.                      

Для мене такою людиною став Леонід Костянтинович Каденюк. Мала радість знати його ще з дитинства, оскільки ми обоє з учительських сімей, але спілкуватися, приятелювати почали з моменту його переїзду в Україну в 1996 році. Саме тоді, восени, він із старшим братом Володимиром прийшли до нас з чоловіком, який на той час працював сільським головою, щоб поговорити про прописку для отримання громадянства у зв’язку з очікуваним майбутнім космічним стартом. А згодом, після польоту і приїздом Леоніда Каденюка в село в січні 1998 року, мала честь займатися організацією зустрічей з космонавтом у рідній школі, на теренах села, супроводжувати на зустрічах в мерії міста Чернівці, ЧНУ ім.. Юрія Фельковича, обласному краєзнавчому музеї та ін..

Доля подарувала мені близько двадцяти зустрічей з Леонідом Костянтиновичем в щасливі роки його тріумфу після космічного польоту, і в дні прощання з найдорожчими в його житті людьми, матір’ю і братами…

Востаннє ми бачились з ним влітку 2017 року, коли він, як виявилося згодом, теж востаннє приїхав на батьківщину – привіз перші п’ять екземплярів щойно виданої книги «Місія – Космос».

Кожному з тих, хто бачив Леоніда Каденюка, слухав його, впадали в око його військова виправка, стрункість, правильні риси обличчя, чіткість і виваженість рухів, стриманість, врівноваженість і розсудливість під час спілкування, обов’язково щирість і відкритість, простота і повага до співрозмовників.

Я ж для себе відкрила, що за цими красивими рисами і проявами його особистості криються: веселий норов, гумор, емоційність, жага простого щирого спілкування, яких вочевидь, у його, підкореному строгому режимі житті, не вистачало, бо надто багато часу він був зайнятий серйозними і над відповідальними справами – підготовкою до польотів і польотами.

Щоразу під час зустрічей помічала, як горять його очі, як він аж світиться зсередини, коли розповідає про політ в космос, конструкцію космічного «Шаттлу» та про все, що пов’язане з його професійною діяльністю.

Під час роботи нашого закладу, в ході екскурсій шкільним музеєм «Буковина – край космічний», Леонід Костянтинович неодноразово доповнював розповіді юних екскурсоводів цікавими фактами з історії здійсненого космічного польоту і в ці миті почувався щасливим.

Саме таким мені запам’ятався наш космічний птах – замріяним, заглибленим, залюбленим у космос!

Наталія Мельничук, організаторка і керівниця шкільного історико — краєзнавчого музею «Буковина – край космічний» Клішковецького ОЗО ім.. Леоніда Каденюка