«Перші 30 років – на першій космічній швидкості»
Ідея створення аерокосмічного об’єднання молоді України була свого часу гаряче підтримана головним конструктором КБ «Південне»
Ідея створення аерокосмічного об’єднання молоді України була свого часу гаряче підтримана головним конструктором КБ «Південне» Володимиром Федоровичем Уткіним – чудовою людиною, яка зробила вагомий внесок у те, щоб минуле століття одержало горду назву «Космічного». Серед тих, хто підтримав і підтримує «Сузір’я», і другий глава нашої держави, колишній генеральний директор «Південмашу» – Леонід Данилович Кучма. Позиція Леоніда Даниловича Кучми – професійного ракето будівника, конкретна і однозначна: в Україні – велике космічне майбутнє, у держави достатньо сил і можливостей для того, щоб забезпечити галузі авіації та космонавтики талановитими, професійно підготовленими фахівцями. І своє місце у цій важливій державній справі знайшло УМАКО «Сузір’я».
Юрій Алексєєв – колишній генеральний директор НКАУ також визнав: «Українське молодіжне об’єднання «Сузір’я» замислювали і «конструювали» чудові люди, що належать до світової ракетно-будівної еліти. Вони вклали в Об’єднання свій розум, свій організаторський талант. І ще – віру в те, що незалежна Україна була, є і буде державою, історія і доля якої нерозривно пов’язана з великою мрією людства – освоєнням космічного простору».
Головними здобутками за ці роки є робота Національного центру аерокосмічної освіти молоді України, аерокосмічних класів, проведення національних та міжнародних змагань, конкурсів, конференцій, фестивалів, участь у діяльності міжнародних організацій.
Однак, початок нового тисячоліття показав, що суто технократичне спрямування в освіті себе не виправдовує. «Сузір’я» пропонує концепцію, підґрунтям якої є гуманізація всього навчально-виховного процесу. А це означає, що головним стає виховання людини, яка за своїм моральним рівнем здатна працювати з сучасною технікою, поважати один одного, здатна спілкуватися та знаходити розумного компромісу, жити і працювати в колективі, що складається не з безликого «персоналу», а з яскравих особистостей, бережно відноситися до навколишнього середовища, мати екологічну свідомість.
Так, як пропонує Корчемна Ангеліна у віці 11 років у своєї збірці віршів «Мелодії Всесвіту» («Космічні фантазії»-2003, літературна студія «Первоцвіт», с. Феневичі, Київської обл..):
На далекій планеті Ікс
Люди інколи бідували,
То шторми по планеті неслись,
То дощі їм поля заливали.
І подумали люди ті,
Щоб навести в природі порядок,
Щоб вулкани не вибухали,
І щоб град не побив їм грядок.
І надумались якось люди,
Що планету слід остудити,
І притихли усі стихії,
І раділи дорослі й діти.
І планета так охолола,
Що вулкани не вибухали,
І дощі на поля лилися,
Тільки крани коли відкривали.
Не штормили моря, і гори
Землетрусами не лякали…
І раділи на Іксі люди,
Що природи господарі стали.
Тільки раптом комусь захотілось,
Щоб по морю хоч хвиля пробігла,
І щоб білого-білого снігу
Вітровій нагорнув їм по вікна,
І щоб знову ревли водопади,
І вулкани щоб вибухали,
І щоб їхня планета Ікс
Врешті знову Землею стала…
……………………………
… Ця історія буде давно,
А можливо її й не буде,
Поки я цю єдину планету,
Наче рідну, любити буду…
Є над чим працювати вважає Хуторний Владислав у своєму вірші «Подорож» («Космічні фантазії»-2021, гурток шахів, м. Ватутіне, Черкаська обл.):
Ваш вихід! – чую я. Бортпровідниця
Укотре вже нагадує мені,
Що ми на місці. Космосу столиця
Розкидала рясні свої вогні.
За звичаєм я одягаю маску
(Коронавірус, друзі, це не жарт!)
На виході лунає дружнє: – здраствуй!
От і зустрілися ми, земний мій брат!
– Скидай оце! Тут вірусів немає.
А от корона – в кожного своя!
– Та як нема? Воно вже скрізь! – зітхаю.
– Мій брате! Космос це, а не Земля!
Тут все інакше, бо ж людей немає!
Ви віруси розводите самі!
А в нас тут Вічність! Тут не помирають!
Не бути тут ні тифу, ні чумі…
– Та як це так? Невже таки не правда?!
За що ж це отакий вам привілей?
– У нас немає болю, кривди, зради,
Нема притулків для сиріт-дітей.
Батьків ми не здаєм в дім пристарілих
– Старенькі в нас в пошані у дітей –
Дивися, все в нас в кольорах лиш білих
В нас навіть темних не бува ночей.
Не відаєм про ненависть, про війни
Про вбивства, про біди, болючий щем.
Добро й любов ми в себе щедро сієм,
А визріває – щедро його жнем.
Лишайся в нас! – сказав мені відкрито
Космічний брат. А я засумував.
Зостався б… Та… не вмію я так жити.
Як тут живуть. І я лиш промовчав.
Ще треба вчитись ближнього любити.
Прощати друзям. Не робити зла.
З серцями добрими дітей зростити
Не шкодувати для батьків тепла…
… Скінчилися отак мої гостини,
На серці залишивши сум і гніт.
Бортпроводниця каже: – За годину
Земля. Будь ласка, маски одягніть!…