ДОЗЕМНИЙ УКЛІН, КОСМОНАВТЕ!

Вірш – Ольга Ходацька
Заступник директора
спеціалізованої школи №187, м. Київ

Про що там зорі гомонять,

Коли мене питає внучка,

Беру я в руку її ручку

І йдемо небо розглядать.

Кажу я їй, що там красиво:

Зірки живуть, горять – не сплять.

І тільки космонавт про диво

Це може нам розповідать.

Тоді спитай у дяді Льоні,

Чи взимку зорі замерза?

Чи влітку щічки в них червоні?

Й які вони, коли весна?

Спитаю, доню, – кажу внучці,

Йому доземно уклонюсь

За те, наш він, українець,

До зір у Всесвіті торкнувсь