Перейти до вмісту
Головна » ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ КОСМОСУ

ВЕЛИКА ГАРМОНІЯ КОСМОСУ

Слово «гармонія» у стародавніх греків означало «співзвуччя». І не дивно, що винайшли його елліни: їхня унікальна спільнота-держава подарувала цивілізації Людину в її великій Гармонії з навколишнім світом

Ще тисячоліття тому грецькі мудреці «чули» Космос як гармонію семи планетних сфер. Кожна з них, вважали вони, звучить по-своєму. Тому сім планет відповідають семи ладам грецької музики. Вже кілька десятиліть, використовуючи найсучасніші інформаційні технології, вчені намагаються розгадати, що ж розуміли в «дитинстві людства» під Великою Гармонією Космосу. І поки що – безрезультатно.

До речі, теорію небесного нотного стану підтвердив великий німецький математик, астроном і філософ Йоганн Кеплер. Він виявив закономірний зв’язок між відстанями планет від Сонця і музичними тонами. Але цю «музику сфер», «величну ораторію Всесвіту», на думку Кеплера, на жаль, ніколи не вдасться почути жодній людині, тому що сприймає її і захоплюється нею тільки Сонце – диригент нашої планетної системи.

Можливо, розгадка «космічної музики» якоюсь мірою може бути пояснена ось такою вишуканою гіпотезою.

Кожна планета, проходячи через певний знак Зодіаку, немовби «торкає» незнану струну. Приміром, Овен. У нотній абетці йому відповідає нота «до». Нота «додіез» відповідає Тільцю, «ре»Близнюкам і так далі.

За найдревнішим 32-річним зороастрійським календарем навіть можна обчислити ноту року. Приміром, роком, що розпочав ІІІ тисячоліття – 2001, керувало Сонце, а йому відповідає нота «соль». Відповідно до цього календаря кожною нотою керує окрема планета: Марс – нотою «до», Венера – «ре», Місяць – «мі», Юпітер – «фа», Сонце – «соль», Меркурій – «ля», Сатурн – «си».

Додаємо, що Сонце, Місяць, Меркурій, Венера і Марс – сумні, тобто мінорні планети, оскільки в них швидкі цикли обертання; Юпітер, Сатурн і всі інші планети – веселі, інакше кажучи, мажорні.

КРАЩІ ФОТО телескопа Фаббл

Виходить, справді існує оркестр Світобудови? Давайте відкинимо геть сумніви. І повіримо в те, що колись, усупереч думці симпатичних мислителів Давньої Еллади, людини все ж вдасться побувати на найчудовішому концерті, що його коли-небудь створювала Природа.

Валерій Божок

(«Сузір’я» вересень 2004)