Перейти до вмісту
Головна » Леонід Каденюк: «Політ був важливий для України як держави, для вітчизняної космічної галузі»

Леонід Каденюк: «Політ був важливий для України як держави, для вітчизняної космічної галузі»

Наша розмова з льотчиком-космонавтом України Леонідом Каденюком відбулася 26 листопада. Цього дня  – десять років тому – він наближався до «екватора» свого космічного польоту: йшла сьома доба, проведена на навколоземній орбіті. Тому перше запитання народилося само собою: «Як ви відпочивали цього дня? Все ж таки сьомий день – традиційний земний вихідний…,» Леонід Костянтинович посміхнувся: «Йшла звичайна космічна робота. Дні відпочинку в штатному розкладі польоту не були передбачені».

– З дня вашого польоту минуло десять років. Як сьогодні , з висоти десятиріччя, ви оцінюєте значення Спільного українсько-американського експерименту?

– Політ був важливий для України як держави, для вітчизняної космічної галузі. Він ще раз підтвердив, що ми – космічна держава. Вперше в Космосі були державний прапор і герб України, вперше там звучав її гімн. Наші українські вчені мали нагоду попрацювати на світову науку, було проведено дуже цікаві біологічні експерименти.

Своєрідний їхній підсумок – науково-довідкове видання «Рослини в Космосі», яке вийшло друком у квітні цього року в Києві. У ньому академічно повно відображено всі етапи підготовки і проведенні Спільного українсько-американського експерименту. І висновок авторів цієї дуже серйозної праці однозначний: отримано оригінальні, дуже важливі дані, встановлено нові закономірності впливу мікро-гравітації на клітинному і молекулярному рівнях. І це – ще один важливий крок у розв’язанні прикладних задач розробки технологій космічного рослинництва. Додам, що і фахівці НАСА з космічної біології визнали наш космічний експеримент» справжнім успіхом від самого його початку до останньої публікації». Загалом, було зроблено велику і важливу справу.

– Що частіше за все згадуєте з польоту, з підготовки до нього?

– Звичайно, неможливо забути сам політ. А враження від нього … Скажу по-іншому: весь політ – суцільні враження. Для мене як для людини, яка тривалий час професійне готувалася до польоту, було цікаво буквально все: і старт, і виведення на орбіту, і стан невагомості, і космічна робота, і всі абсолютно нові відчуття. Політ я сприймав як великий природний експеримент. Йдеться не про виконання наукових експериментів, це саме собою зрозуміло. Буквально кожну хвилину я використовував для того, щоб подивитися на Землю, на Космос, по-новому поглянути на фізику невагомості.

Ті, кому довелося побачити вас перед стартом, згадують, що, ви всміхалися, жартували, що у вас був прекрасний настрій…

– Та ні… Не було ейфорії, настрій був саме робочий. Хоча здавалося б … До старту зовсім мало часу, а я чекав цього моменту багато років – тридцять з гаком. Від радості танцювати треба… Ні, нічого такого не було. Просто, повторяю, робочий настрій.

Перед стартом у вас відбулась зустріч з Президентом України Леонідом Даниловичем Кучмою. Якщо не секрет – про що говорили?

– Ні, не секрет. Президент здавався втомленим, але вислухав мене з великою увагою. Я розповів йому про своє польотне завдання, Леонід Данилович поставив кілька суто професійних запитань – як людина, що має безпосереднє відношення до космонавтики. І по його голосу, і по бажаннях я помітив, що він хвилюється, переживає за результат польоту. Зрозуміло: посилає в Космос людину. І знає, що це таке…

– Ви були раніше знайомі з Леонідом Даниловичем?

– Ні, це була наша перша зустріч.

Леоніде Костянтиновичу, якими були ваші післяполітні десять років?

– Образно кажучи, політ у Космос немовби розділив моє життя на дві половини – до польоту і після нього. Хочуть вони або не хочуть, але всі космонавти і астронавти, повернувшись на Землю, втягуються у громадське життя. Те саме відбулося і зі мною. До мене зверталися багато людей – з різних питань. Потім мене обрали народним депутатом України, був заступником голови Комітету національної безпеки і оборони.

– Що входило в коло ваших депутатських обов’язків?

– Воно дуже широке, а по лінії Комітету мені дуже багато довелося займатися питаннями пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема проблемою ліквідації диспропорцій у розмірах пенсій різних категорій військових. Це дуже складне питання, і я радий, що вдалось вирішити його позитивно. Довелось навіть зустрічатися з Президентом України і доводити необхідність такого кроку. Не можна проводити розмежування серед людей в погонах. У процесі служби вони добровільно йдуть на якісь обмеження, щоб служити Вітчизні, виконувати свій обов’язок. Ш це треба обов’язково враховувати.

– Пізніше ви захистили дисертацію. І тема її?

– «Визначення оптимальних характеристик поздовжньої стійкості й керованості літака на базі математичного моделювання процесів пілотування і відчуттів льотчика». Це дуже цікава тема, я багато років займався нею в процесі випробувань літаків. Річ у тім, що відчуття льотчика під час польоту можна виразити математично. Раніше випробувач діяв «методом тику»: ось це зусилля під час пілотування йому подобається, це – не зовсім. Зараз же, використовуючи математику, динамічні й вагові характеристики літака, можна розрахувати ці зусилля і ввести їх в систему управління, внаслідок чого значно скорочується і час випробувань, і їхня вартість, а отже і вартість літака. Значно підвищується і безпека польоту.

– Чим ви займаєтесь зараз?

– Питаннями авіації, космонавтики. Роботи вистачає…

– На прес-конференції з нагоди десятиріччя вашого польоту ви сказали, що готові літіти у Космос хоч завтра

– Це так, я не перебільшую.

– Як вам вдається зберігати високу професійну форму?

– Дійсно, щоб літати в Космос на роботу, треба бути всебічно підготовленим. Певну підготовку проходять навіть ті, хто літає в Космос як турист. Особливу увагу надають стану здоров’я. Я як і раніше займаюсь спортом, читаю спеціальну літературу…

– Леоніде Костянтиновичу, розповідають, що при перевірці вашого здоров’я в Космічному центрі імені Кеннеді ви буквально вразили лікарів можливостями вашого вестибулярного апарата. Це легенда – чи було насправді?

– Ні, ні легенда. А було так. У американців цікава методика перевірки вестибулярного апарата. Чесно кажучи, вона мене навіть трохи здивувала. Уявіть собі: довгий вузький коридор, по ньому потрібно пройти десять кроків із заплющеними очима, повернути і піти назад, не торкаючись стіни. Перед польотом я це виконав без особливих труднощів, так само зробив і після польоту. Бачу – у лікарів круглі очі… Такого, кажуть, нам ще бачити не доводилося. Річ у тім, що після космічного польоту порушується багато функцій організму, у тому числі починає «збоїти» і його вестибулярний апарат. Американські фахівці не знали, що ще в Зоряному містечку визначили, що у мене природжений вестибулярний апарат.

– Ви провели величезну кількість зустрічей з людьми, вислухали тисячі запитань, пропозицій, зауважень. Не втомилися від цього?

– Після польоту я просто відчув обов’язок перед людьми – розповідати їм те, що таке Космос, що таке польоти в Космос, у цьому їхнє значення. І я переконався в тому, що він цікавий усім: і школярам, і студентам, і людям немолодого віку. І коли йде цікава розмова, обмін думками – від цього не втомлюєшся. Радше навпаки – отримуєш новий заряд енергії.

– Досить часто ви зустрічаєтеся з дуже специфічною аудиторією – членами аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» …

– Мені дуже приємно спілкуватися з сузір’ївцями, оскільки багато хто з них уже визначився зі своїм майбутнім, має своє власне «космічне» коло інтересів. Як правило, у нас іде дуже професійна розмова – цікава як мені, так, напевно, і їм.

У зв’язку з цим – як ви оцінюєте роль і значення такої організації, як «Сузір’я»?

– Це – одна з найсерйозніших і найавторитетніших молодіжних організацій України, значущість якої важко переоцінити. УМАКО «Сузір’я», що дуже важливо, дозволяє зберегти спадковість поколінь – тих, хто працював, працює і збирається працювати в аерокосмічній галузі України.

І, зустрічаючись з сузір’ївцями, я бачу серед них майбутніх конструкторів, виробничників, космонавтів.

Частенько в розмові з молодими людьми можна почути, що, звичайно, це чудово – бути космонавтом. Але, на жаль, мрію цю сьогодні практично неможливо зреалізувати. Чи варто витрачати кращі роки життя на нереальні проекти?

– Сьогодні шанси стати космонавтом набагато вищі, ніж раніше. По-перше, раніше вимоги були дуже жорстокими, скажімо, нас, дев’ятьох, вибрали з кількох тисяч – і це зовсім не означає, що той, хто потрапив у загін космонавтів, обов’язково ним стане. І, по-дуге, якщо раніше космонавтом міг стати тільки льотчик або інженер, то сьогодні Космос вимагає фахівців різних професій: зварювальників, лікарів, біологів, астрономів, геологів. Що називається, на підході космонавт-учитель і космонавт-журналіст. Отже…

– Чого б ви побажали тим, хто мріє про професію космонавта?

– Прагніть реалізації своєї мрії, забутьте про саму можливість невдачі. Крім того, багато працюйте, багато вчіться, буквально вбирайте знання. Там, у Космосі, все це стане у пригоді.

Які людські якості є для вас визначальними?

– Якщо коротко, то надійність, порядність і відповідальність.

– А які – навпаки, викликають неприйняття?

– Ті самі, але зі знаком мінус: ненадійність, непорядність, безвідповідальність. І ще – невміння і небажання співпереживати, співчувати людям.

Наскільки мені відомо, ви завершуєте роботу над книгою.

– Так, у ній я намагався описати свій політ, свої відчуття у польоті, особливо в невагомості, сам Космос. Гадаю, це буде цікаво лікарям-психологам.

– А особливо цікаво – усім читачам, тому, що саме вони пов’язані з освоєнням Всесвіту – мріють, працюють і вчяться. І все задумане обов’язково збудиться.

Брав інтерв’ю Олег Шилін

Член міжнародного союзу письменників

Національної спілки журналістів України

Шеф-редактор журналу «Сузір’я»

(№32, березень 2008)